Реалізація продуктивного потенціалу будь-якої сільскогосподарської культури залежить від забепеченості елементами живлення. І кукурудза не вийняток. Для того, щоб сформувати урожайність в 10 т зерна з гектара рослини мають поглинути із грунту 240-320 кг азоту, 100-140 кг фосфору, 250-350 кг калію, 60-100 кг сірки і стільки ж кальцію, а також ряд мікроелементів, серед яких цинк, марганець і бор, які особливо необхідні для кукурудзи.
Проте мінерельне живлення рослин – це ціла наука, секрети якої вчені намагаються розгадати не один десяток років. І вище наведені цифри – це лише верхівка того айсберга, який ми називаємо система удобрення кукурудзи. Як показує практика, максимальну віддачу від застосування добрив можливо отримати при дотриманні 4 основних правил: вибрати необхідний вид добрива, підібрати необхідну норму та застосувати в правильний час та в правильному місці. Дотримання даних правил є важливим, оскільки різні форми добрив, при попаданні в грунт, проходять різні хімічні процеси, і як наслідок, мають різну доступність для рослин. Потреба рослин в тих чи інших елементах живлення залежить від фази розвитку і реалізація їх продуктивного потенціалу напряму повязана із наявності даних елементів у грунті.
Розглянемо до прикладу азот. Як відомо, мінеральні добрива містять різні форми азоту: нітратну, амонійну та амідну. Дані хімічні форми азоту мають різну хімічну реакцію при попаданні у грунт і по різному поглинаються рослинами. Коренева система рослин здатна поглинати лише нітратну та амонійну форму азоту. Проте, амонійна форма азоту краще поглинається рослинами на лужних грунтах, тоді як нітратна форма краще засвоюється на кислих грунтах. Амідна форма взагалі не поглинається кореневою системою і потребує роботи уробактерій, щоб стати доступною для рослин. Отже, при виборі добрива слід враховувати фізико-хімічні властивості грунту.
Ще більше питаннь виникає при визначенні норми внесення азотних добрив. Зазвичай норма добрива розраховується під запланований урожай, при цьому враховується вміст даного елементу у грунті. Відповідно для отримання 10 т/га зерна кукурудзи рослинам необхідно засвоїти мінімум 240 кг діючої речовини азоту. Більш менш точно визначити вміст азоту у грунті досить важко, оскільки, в силу високої моблільності азоту, ця велечина непостійна і коливається в досить широкому діапазоні. Тож постає питання, яка норма азотних добрив є агрономічно оптимальною та економічно доцільною.
У 2017 році нами було проведено дослідження реакції гібридів кукурудзи Декалб на внесення різних норм азотних добрив (Рис.1). Основне удобрення азотом проводилось у формі карбаміду у передпосівну культивацію: 250, 300, 350, 400 кг/га у фізичній вазі. Також були внесені комплексні добрива із загальним вмістом фосфору і калію Р66 К76. Відповідно загальна норма внесеного азоту в залежності від варіанту становила N178, N201, N224, N247 кг/га у діючій речовині.
Рис. 1. Урожайність гібридів кукурудзи Декалб при застосуванні різних норм карбаміду (ТОВ “Привітівське”, Любарський р-н, Житомирська обл.).
Результати випробувань показали, що найбільш ефективною виявилася доза N201. При даній кількості азоту спостерігали максимальну урожайність на всіх гібридах. Подальше підвищення норми азоту до 224 кг/га д.р. призводило до зниження урожайності. При максимальній нормі азоту (N247) урожайність кукурудзи на всіх гібридах була найнижчою.
Подібний дослід був проведений у 2016 році із іншим видом азотного добрива. Зокрема, проводилось вивчення різних норм внесення безводного аміаку (Рис. 2). Норми внесення аміаку становили 120, 150 та 180 кг/га, що відповідало N98, N123 та N143 кг діючої речовини на гектар.
Рис. 2. Урожайність гібридів кукурудзи Декалб при застосуванні різних норм безводного аміаку (ТОВ “Колос 08”, Кам’янський р-н, Черкаська обл.).
За результатами збирання було встановлено, що найбільш ефективним виявилось внесення аміку у нормі 150 кг/га (N123). Підвищення дози до 180 кг/га спричиняло зниження урожайності, за вийнятком гібрида ДКС 5007 (ФАО 440). Даний гібрид належить до середньо-пізньої групи і, ймовірно, подовжений період його вегетації дозволив відреагувати на підвищені норми азоту без фізіологічних наслідків.
В обох проведених дослідженнях високі стартові дози азотних добрив спричиняли зниження урожайності кукурудзи. Причини цого можуть бути різні, від впливу погодніх умов до технологічних моментів внесення. Проте не слід сприймати вище наведенні дози азоту, як еталонні, оскільки в різних грунтово-кліматичних умовах реакція рослин на дані норми добрив може різнитися. Наведені результати дослідженнь відбражають загальну тенденцію того, як гібриди кукурудзи можуть реагувати на підвищенні норми азотних добрив. Відповідно, кожен господар має самостійно визначити оптимальні норми азотних добрив для своїх грунтів. Нажаль, визначити це можливо лише шляхом виробничих випробувань для того виду азотних добрив, яке застосовується у господарстві.
Отже, як показують результати виробничих дослідів підвищення норми азотних добрив не завжди корелює із підвищенням урожайності кукурудзи. Проте ряд гібридів здатні краще засвоювати підвищені норми мінеральних добрив ніж інші. Дані гібриди належать до гібридів інтенсивного типу. Таке насіння доцільно висівати на кращих полях, застосовуючи підвищений фон мінерального живлення. Хоча цей поділ досить умовний, проте гібриди кукурудзи Декалб розділені по придатності до вирощування за адаптивної та інтенсивної технологій (Табл. 1).
Таблиця 1. Характеристкика гібридів кукурудзи Декалб за придатністю до різних типів технології вирощування.
Гібриди інтенсивного типу слід розміщувати по кращих попередниках, вони краще реагують на підвищений фон мінерального живлення, формуючи більший урожай. Як наслідок, економічна ефективність від висівання таких гібридів значно вища, навіть, враховуючи затрати на мінеральні добрива.
Гібриди адаптивного типу можна висівати по гірших попередниках, вони більш стійкі до стресових факторів та краще витримують незначні огріхи технології вирощування, але, як наслідок, мають дещо нижчий потенціал продуктивності. Проте, не слід розуміти адаптивну технологію, як таку, що не потребує удобрення. Навіть адаптивні гібриди потребують певного мінімального збалансованого фону удобрення.
Важливим фактором підживлення кукурудзи є не тільки кількість, але й якість застосовуваних добрив. Особливо актуальним це питання стоїть до добрив, які застосовуються для внесення у рядок при посіві кукурудзи. Основна вимога до стартових добрив є їх доступність для рослин на ранніх етапах розвитку, коли коренева система ще недостатньо добре сформована. Як показує агрономічна практика, основною вимогою до стартових добрив є їх швидка розчинність, коли поживні елементи із гранули протягом короткого періду часу переходять у грунтовий розчин. Це особливо доцільно в умовах недостатнього зволоження.
Нами були проведенні порівняльні випробування рядкового внесення комплексних добрив: стандартної діамофоски (10:26:26) та добрива Яра Міла (12:24:12). Добрива вносились при посіві кукурудзи відповідно у нормі 120 кг/га та 100 кг/га. Дослідження проводились у Кіровоградські області, де умови вологозабепечення у 2017 році були досить скадними. Дефіцит вологи спостерігали уже на початкових етапах розвитку кукурудзи.
В результаті фенологічних спостережень за дослідними варіантами було помічено, що практично на всіх гібридах де застосовувалость добриво Яра Міла рослини розвивались більш інтенсивно. Особливо яскраво це проявилось при викиданні мітелки. Пояснення цього явища можна трактувати по різному, але одним із ймовірних пояснень може бути краща розчинність добрива Яра Міла, і як наслідок, його краща доступність для рослин, що і зумовило інтенсивніші темпи вегетації.
Рис. 4. Урожайність гібридів кукурудзи Декалб при рядковому застосуванні різних комплексних добрив ( Кіровоградська обл. Кіровоградський р-н, ТОВ “Агротехнологія”).
Як показали результати обмолоту (Рис.4), урожайність на варіантах із застосуванням добрив із кращою розчинністю була вищою у 21 гібридів із 24 досліджуваних. Прибавка урожайності коливалась від 0,6 ц/га до 6,4 ц/га. Як бачимо, застосування більш якісних добрив зумовлює отримання більш високих врожаїв. Хоча ключовим моментом при виборі того чи іншого добрива є оцінка його економічної ефективності. Тобто прибавка урожайності від його застосування повинна покривати не лише затратну частину, але й мати достатню прибуткову складову.
В будь-якому випадку, кожне господарство націлене на отримання максимальної віддачі з гектара. Досягнути цього можливо лише зарахунок оптимізації затратної частини на вирощування культри. Враховуючи сучасну вартість мінеральних добрив, їх застосування потребує максимальної раціоналізації, а саме дотримання основних принципів удобрення: підібрати оптимальний вид добрива, розрахувати необхідну норму, а також технологічно правильно його застосувати врахувавши при цьому потребу рослин в даних елементах живлення. Саме за таких умов можливо у повній мірі реалізувати продуктивний потеніцал гібридів кукурудзи Декалб.
Сергій Братущак, к.б.н.,
відділ розвитку продукту та технологій
ТОВ “Монсанто Україна”