Значний внесок озимого ріпаку у стан ґрунтів, довкілля та загальну стабільність господарства є не менш важливим, аніж цінність цієї культури як джерела доходу та стабілізатора зернової сівозміни.

 

На відміну від ярих культур, за умови правильної обробки озимий ріпак забезпечує 11 місяців надґрунтового покриву, що обмежує шкідливий вплив вітрової та водної ерозії на ґрунти впродовж вразливих зимових місяців без потреби у додаткових витратах і робочому навантаженні.,

 

За цей час приблизно 280 000 м первинних і вторинних коренів на кожному гектарі додатково стимулюють аерацію ґрунту та зменшують небезпеку вилуговування нітратів крізь ґрунтовий профіль, а також стікання з його поверхні. Ці корені та істотний ріст надземної частини рослин зазвичай створюють до 12 т/га біомаси на рік, котра під час загортання в ґрунт після збирання врожаю робить істотний внесок у відновлення родючості та збагачення гумусу.

 

Ріпак історично виконував корисну роль як культура-стабілізатор при сівозміні,  пригнічуючи бур'яни та поліпшуючи якість ґрунту. Він є диверсифікувальним чинником у сівозмінах, що зумовлює підвищення врожайності зернових. Також сільськогосподарські культури стають здоровішими, що веде до зниження витрат. Термін вирощування ріпаку та, зокрема, дати сівби добре узгоджуються з періодом сівби інших культур сівозміни.

 

• Ріпак як попередник пшениці стимулює її врожайність

Пшениця, вирощена після ріпаку, забезпечує приблизно на 10% вищий врожай, ніж пшениця після пшениці. Різниця у врожайності може сягати 30%.

 

• Ріпак дешевший у виробництві, аніж пшениця

Витрати на гербіцидний захист пшениці, в якої попередником був ріпак, є нижчими. Також у такої культури можуть бути зменшені витрати й на фунгіцидний захист. Норми внесення азоту та фосфору також є нижчими.

 

• Ріпак підвищує цінність гною

Він здатен абсорбувати понад 100 кг азоту, якщо його використовувати доволі рано. І наприкінці літа його біомаса несе великі можливості для збагачення господарства органікою.

 

• Ріпак перериває цикл хвороб зернових

Фомоз, склеротиніоз, переноспороз і фузаріозне в'янення є вкрай частими за коротких сівозмін зернових. Сприятливий вплив ріпаку на сівозміну зернових пояснюється винятково ефектом «зрізування». Ба більше, розкладання решток ріпаку, багатих на глюкозинолати, призводить до утворення токсичних сполук, здатних пригнічувати патогенні грибкові утворення, що зберігаються у ґрунті.

 

• Чергування посівів сприяє боротьбі із бур’янами

Чергування культур дає змогу краще контролювати бур'яни, комбінуючи різні засоби контролю. Практика монокультури сприяє бур'янам, цикл яких збігається з циклом культури, а класи ідентичні. Ріпак так перешкоджає розмноженню бур'янів із весняним або зимовим циклом розвитку. Займаючи ґрунт із вересня по червень, він обмежує розвиток однорічних бур'янів упродовж десяти місяців за умови, що осінній гербіцидний захист проведений якісно.

 

 

Це, своєю чергою, поліпшує як дренаж, так і утримання ґрунтової води, структуру та стійкість ґрунту, дальшу доступність і поглинання нутрієнтів. Подрібнені та рівномірно розподілені по поверхні ґрунту як мульча перед посівами й культивацією озимих зернових пожнивні рештки ріпаку наприкінці літа можуть також забезпечити цінний захист від втрати вологи. Економічна та екологічна стійкість господарства загалом, а також його ґрунтів зростає завдяки впровадженню озимого ріпаку до зернової сівозміни.

Як додаткова економічно вигідна культура, що має іншу кліматичну вразливість і ринкові можливості, аніж зернові культури, ріпак ефективно знижує ризики сучасної дедалі непередбачуванішої погоди та мінливих цін на сировинні товари. Озимий ріпак також вважають особливо цінною польовою рослиною для дикої природи сільськогосподарських угідь. Його щільний покрив із жорсткими стовбурами забезпечує ідеальне середовище для широкого спектра корисної фауни та популяцій безхребетних живих організмів, водночас захищаючи поверхню ґрунту від сонця і вітру, зберігаючи належний рівень вологості.

 

 

 

 

 

ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ: